Теоретична модель особистісного прийняття людини людиною

Анатолій В. Фурман

Анотація


Методологічне дослідження присвячене обґрунтуванню циклічно-вчинкової стратегії та адекватних їй інтелектуальних засобів психологічного пізнання особистісного прийняття людини людиною як надскладного, буттєво вкоріненого і феноменально багатоликого, розвитково і функціонально динамічного, метапроцесу уприсутнення іншого у психодуховному світі того, хто самісно здійснює це прийняття. Перший етап пошукових зусиль полягав у створенні надійної теоретичної платформи для побудови ідеальної структурно-функціональної моделі особистісного прийняття як довершеної спіралі вчинення взаємодіючої особи шляхом здійснення порівняльного аналізу, з одного боку, стадій розвитку сприймання як пізнавального процесу (зокрема перебігу категоризації і когнітивації) і як перцептивної події, з іншого – етапів прийняття як аспектів спілкування-обміну й одночасно як поліфункціонального особистісного процесу-мікроетапу онтогенезу, що опрацьовані науковцями у різних теоретичних рекурсіях психологічного пізнання. Об’єднувальною парадигмальною ланкою та універсальним інструментом методологування вказаного порівняльного аналізу стала логіко-структурна схема вчинку В.А. Роменця, згідно з якою покомпонентне циклічне розгортання психічних процесів являє собою у пізнавальній творчості дослідника психологічний канон, до котрого тенденційно рухається і під котрий підпадає феноменологія і сприймання, і прийняття. Тому, крім закономірного виокремлення ситуаційного, мотиваційного, діяльного і післядіяльного періодів та їх основних механізмів уможливлення (відповідно перцептивного усуб’єктнення, пізнавального уприсутнення, миследіяльнісного проникнення, рефлексивного поглинання), у багатозмістовому здійсненні внутрішнього вчинку персонального прийняття іншого обґрунтовано також вісім більш детальних розвиткових етапів та сумісних з їх екзистенційною буттєвістю домінантних складників (упізнавання, характеризування, зацікавлення, інтенціювання, підлаштування, домислювання, рефлексування, поцінування) і субпроцесів (поіменування, категоризації, означення, когнітивації, осмислення, здійснення, осенсовування, прожиття). У результаті новостворена теоретична модель, охоплюючи дві стадії – розпізнавальну і збагачувальну, чотири періоди та їх базові механізми, вісім етапів та їхні найнеобхідніші психічні узмістовлення й організованості, характеризує особистісне прийняття людини людиною, яке: а) буттєво становить повноцінний самісний учинок прийняття іншого; б) феноменально підносить таке вчинення до рівня психологічного канону; в) екзистенційно бере свій відлік від першої зустрічі особи з особою як зіткнення їхніх світів, свідомостей і доль у ситуаційному плині повсякдення; г) діалектично розгортається як надскладний метапроцес у рамках онтогенезу особистості та з тенденцією до зміни смислосенсового формату самобутнього життя свідомості обох контактерів; д) подієво завершується як рефлексивне поглинання засвіту іншого, фрагментарно забезпечуючи оптимізацію особистісного розвитку і циклічно-смислове збагачення внутрішніх умов функціонування свідомої здатності людини-співдіяча. Отож неозора буттєва складність особистісного прийняття собі подібної постаті спричинена не лише обмеженим спектром феноменальних оприявнень міжособистісного контактування і наявністю прихованих поясів і ланок психодуховного опосередкування у загальній динаміці його внутрішнього розвитку, а й тим, що вказане прийняття як метапроцес учинково-канонічного формату здійснення багатозмістовно і мультифункціонально розгортається у життєдіяльності конкретного агента соціального вчинення подвійним взаємопрониклим руслом чи напрямом – природно онтогенетичним, тобто як ціннісно-смислове забезпечення особистості, і водночас неприродно свідомісним, себто як доповнення й ускладнення самісних умов життєпотоку свідомої спроможності людини бути суб’єктно присутньою у світі саме як натхненна особистість та універсум самотворення. Зважаючи на цю складність, яку важко передати загальноприйнятою психологічною семантикою та авторським тезаурусом і графічним моделюванням, насамкінець дослідження аргументовані образні аналогії та більш метафорична мова опису закономірностей розвиткового перебігу зазначеного психодуховного мегамеханізму. Зокрема, скомплектована надскладна механіка трьох відомих пристроїв – синтезатора, синхронізатора, колайдера, яка спроєктована на морочливу архітектоніку циклічно-вчинкової спіралі особистісного прийняття, у підсумку чого змальована робота-діяльність цього прийняття як суб’єктного синтезатора, внутрішньоособистісного синхронізатора та своєрідного свідомісного колайдера.


Ключові слова


людина; особистість; внутрішнє прийняття; психічний образ; прийняття рішення; сприймання; соціальна перцепція; особистісне прийняття; вчинок

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання


Miasoid, P. A. & Shatyrko, L. O. (Eds.). (2016). Akademik V. A. Romenets: tvorchist i pratsi [Akademiс V. A. Romenets: creativity and work]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Furman, A. V. & Furman, O. I. & Shandruk, S. K. & Co (Eds.). (2019). Vitakulturna metodolohiia: antolohiia. Do 25-richchia naukovoi shkoly profesora A.V. Furmana [Viticultural methodology: an anthology. To the 25th anniversary of professor A.V. Furman’s Scientific School]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

Metodologiya i psyxologiya gumanitarnogo piznannya: kol. monografiya. Do 25-richchya naukovoyi shkoly profesora A.V. Furmana (2019). Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

Miasoid, P.A. (2011, 2013). Kurs zagalnoyi psychologii: pidruchnyk: v 2 t. Kyiv: Aletra, T1, T2 [in Ukrainian].

Miasoid, P. A. (2019). Pryntsyp istoryzmu i myslennia u psykholohii [The principle of historicism and thinking in psychology]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and society, 3–4, 38–72. DOI: https://doi.org/10.35774/pis.2019.03.038.

Miasoid, P. A. (2016). Psykholohichne piznannia: istoriia, lohika, psykholohiia [Psychological knowledge: history, logic, psychology]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Romenets, V. A. & Kyrychuk, O. V. (Eds.). (2006). Osnovy psykholohii [Principles of psychology]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Myasoid, P. A. & Furman, A. V. (Eds.). (2012). Psykholohiia vchynku: Shliakhamy tvorchosti V.A. Romentsia [Psychology act: the way of creativity, of Romenets V. A.]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Romenets, V. A. (2000). Vchynova orhanizatsiia kanonichnoi psykholohii [rganization of canonical psychology]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and society, 2, 25–56 [in Ukrainian].

Romenets, V. A. (2007). Іstorіya psikhologіi ХIХ – pochanku ХХ stolіttia [History of Psychology XIX – early XX century]. Kyiv: Lybіd [in Ukrainian].

Romenets, V. A. & Manokha, P. I. (2017). Istoriia psykholohii XX stolittia [History of psychology of the twentieth century]. Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Romenets, V. A. (1995). Postannya kanonichnoyi psychologii [The origin of canonical psychology]. Osnovy psychologii – Fundamentals of psychology. Kyrychuk, O. V. & Romenets, V. A. (Eds.). Kyiv: Lybid [in Ukrainian].

Romenets, V. A. (2013). Predmet i pryncypy istoryko-psychologichnogo doslidzhennya [Subject and principles of historical and psychological research]. Psykholohiya i suspilstvo – Psychology and society, 2, 6–27 [in Ukrainian].

Furman, A. A. (2020). Metodolohiia psykholohichnoho piznannia smyslozhyttievoi sfery osobystosti [Methodology of psychological knowledge of the sense of life sphere of personality]. Psykholohiya i suspilstvo – Psychology and society, 1, 5–34 [in Ukrainian].

Furman, A. A. (2016). Psykholohiia osobystosti: tsinnisno-oriientatsiinyi vymir [Personality psychology: value-orientation dimension]. Odesa: ONPU; Ternopil: TNEU [in Ukrainian]

Furman, A. A. (2017). Psykholohiia smylozhyttievoho rozvytku osobystosti [Psychology of the meaning-life personality development]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

Furman, A.V. & Humeniuk (Furman), O.I. (2006). Psykholohiia Ia-kontseptsii [Psychology of self-concept]. Lviv: Novyi svit–2000 [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2016). Ideia i zmist profesiinoho metolohuvannia [The idea and content of professional methodologization]. Ternopil: TNEU [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2018). Metateoretychna mozaika zhyttia svidomosti [A meta-theoretical mosaic of the life of consciousness]. Psykholohiia i suspilstvo – Psychology and society, 3–4, 13–50 [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2018). Metateoretychni kontsepty piznannia svidomosti [Metatheoretical concepts of cognition of consciousness]. Psykholohiia osobystosti – Psychology of personality, 1 (9), 5–11 [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2019). Metateoretychna rekonstrukciya predmetnogo polya kanonichnoiy psychologii [Metatheoretical reconstruction of the subject field of canonical psychology]. Psykholohiia osobystosti – Psychology of personality, 1 (10), 5-21 DOI: https://doi.org/10.15330/ps.10.1.5-21 [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2019). Metodolohichna skhema vidnovlennia predmetnoho polia kanonichnoi psykholohii [Methodological scheme of restoration of the subject field of canonical psychology]. Vitakulturnyi mlyn – Viticultural mill, 21, 4–27 [in Ukrainian].

Furman, A. V. (1991). Problemni sytuatsii v navchanni [Problem situations in learning]. Kyiv [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2016). Psykhodiahnostyka osobystisnoi adaptovanosti [Psychodiagnosis of personal adaptability]. Ternopil [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2017). Svidomist yak ramkova umova piznannia i metodolohuvannia [Consciousness as a framework condition and methodologization]. Psykholohiia osobystosti – Psychology of personality, 4, 16–38. [in Ukrainian].

Furman, A. V. (1994). Psykholoho-pedahohichna teoriia navchalnykh problemnykh sytuatsii [Psychological-pedagogical theory of educational problem situations]. Kyiv [in Ukrainian].

Furman, A. V. (2007). Teoriia navchalnykh problemnykh sytuatsii: psykholoho-pedahohichnyi aspekt [Theory of educational problem situations: psychological and pedagogical aspect]. Ternopil: Aston [in Ukrainian].

Furman (Humeniuk), O. I. (2008). Teoriia i metodolohiia innovatsiino-psykholohichnoho klimatu zahalnoosvitnoho zakladu [Theory and methodology of innovation-psychological climate of the general educational institution]. Yalta-Ternopil: Pidruchnyky i posibnyky [in Ukrainian].

Furman, O. І. (2015). Psychologichni parametry innovacijno-psychologichnogo klimatu zagalnoosvitnogo navchalnogo zakladu [Psychological parameters of the innovation-psychological climate of a comprehensive educational institution]. Odesa [in Ukrainian].

Furman, O. I. (2003). Psykholohiia vplyvu [Psychology of influence]. Ternopil: Ekonomichna dumka [in Ukrainian].

Furman, O. I. (2018). Ia-kontseptsiia yak predmet bahatoaspektnoho teoretyzuvannia. Psykholohiya i suspilstvo – Psychology and society, 1–2, 38–67 [in Ukrainian].

Barabanschikov, V. A. (2009). Ontologicheskaya paradigma issledovaniy vospriyatiya [Ontological research paradigm]. Psihologicheskiy zhurnal – Psychological journal, Vol. 30, 5, 81–95 [in Russian].

Bodalev, A. A. (1982). Vospriyatie i ponimanie cheloveka chelovekom [Perception and understanding of man by man]. Moscow: MGU [in Russian].

Bodalev, A. A. (1985). Subektivnaya znachimost drugogo cheloveka i opredelyayuschee ego faktoryi [The subjective significance of another person and its determining factors]. Vestnik MGU. Ser. 14. Psihologiya – Bulletin of Moscow State University. Ser. 14. Psychology, 2, 13–17 [in Russian].

Bruner, D. (1975). O pertseptivnoy gotovnosti. Hrestomatiya po oschuscheniyu i vospriyatiyu [On perceptual readiness. Reader on sensation and perception]. (Gippenreyter, Y. B. & Mihalevskaya, M. B. (Eds.)). Moscow [in Russian].

Bruner, D. (1977). Psihologiya poznaniya. Za predelami neposredstvennoy informatsii [Psychology of knowledge. Outside of direct information]. (Trans. engl.). Moscow: Progress [in Russian].

Vygotskiy, L. S. (2002). Psihologiya [Psychology]. Moscow: EKSMO-Press [in Russian].

Lomov, B. F. (1984). Metodologicheskie i teoreticheskie problemyi psihologii [Methodological and theoretical problems of psychology]. (Zabrodin, Y. M. & Shorohova, E. V. (Eds.)). Moscow: Nauka [in Russian].

Obozov, N. N. (1974). Mezhlichnostnyie otnosheniya [Interpersonal relationships]. Leningrad: Izd-vo LGU [in Russian].

Rubinshteyn, S. L. (2003). Byitie i soznanie. Chelovek i mir [Being and consciousness. Human and the world]. Sankt-Peterburg, 281–426 [in Russian].

Sannikov, O. I. (2016). Psykholohiia pryiniattia zhyttievykh rishen osobystistiu [Psychology accepted life experience especially]. Odesa [in Ukrainian].

Furman, A. V. (1989). Urovni resheniya problemnih zadach uchaschimisya [Levels of solving problem problems by students]. Voprosyi psihologii – Psychology issues, 3, 43–53 [in Russian]

Hekhauzen, H. (2003). Motivatsiya i deyatelnost [Motivation and activity]. (Trans. germ.). Sankt-Peterburg: Piter [in Russian]

Bruce, V. (1988). Recognizing Faces. London: Erlbaum Assoc. [in English].

Furman, A. V. (2016). Volodymyr Rovenets as the architect of the methodology of humanitarian cognition. Psykholohiya i suspilstvo – Psychology and society, 2, 10–24 [in Ukrainian].

Furman, O. І. (2015). The innovative psychological climate: its scope, structure and parameters. Problems of Psychology in the 21 st. Century, Vol. 9, 1, 14–19 [in English].

Furman, O. (2015). Social-psychological impact a sa parametr of innovative-psychological climate. International journal of economics and society, Vol. 1, Issue 2, 143–148 [in English].




DOI: https://doi.org/10.35774/pis2020.01.056

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN 2523-4099 (online), ISSN 1810-2131 (print)