Терпимість як загальнолюдська цінність і психосоціальний феномен

Марія Пірен, Олена Васильків

Анотація


У статті проаналізована терпимість як значущий людський і суспільний феномен; висвітлена складність сутнісного психосоціального узмістовлення цієї інтегральної риси-якості – людської взаємодії; наголошена  важливість урахування цієї універсальної цінності в процесі вирішення проблемних ситуацій, щонайперше при здоланні міжнаціональних конфліктів. Аргументовано, що первинно терпимість розуміли як ставлення до іншого переважно в релігійному контексті, а згодом, через зростання секуляризаційних процесів, почали її розглядати як регуляційний механізм взаємостосунків між людьми, як норму цивілізованих відносин, як чинник міжсуб’єктного порозуміння, як соціальну вартість. Водночас у цій науковій розвідці висновується, що терпимість – це своєрідний різновид толерантності. Ці два поняття, як відомо, є важливими концептами сучасних досліджень, де постають своєрідними категоріями культури чи світоглядними універсаліями, з одного боку, виокремлюються як інтегральні особистісні риси людини – з іншого. Воднораз підтримана формула (запропонована А.В. Фурманом у 2013 році), що толерантність прямо пропорційна порозумінню, помноженого на терпимість (чисельник) й обернено пропорційна неповазі, помноженій на агресію (чисельник). Окрім того, обґрунтована ідея про те, що терпимість, яка сприяє злагоді та прогресу, – це не вседозволеність, не терпиме ставлення до несправедливості, не відмова від своїх настановлень, а шлях до обдумування власних вчинків та прийняття конструктивних рішень. Окремо висвітлені відмінності у розвитку толерантної свідомості сучасних росіян та українців: світ перших наповнений кліматом агресивності і захланності, а других – в основному терпимості і толерантності.


Ключові слова


людина; суспільство; терпимість; сутність терпимості; толерантність; взаємодія

Повний текст:

PDF>PDF

Посилання


Декларация принципов толерантности, утвержена резолюцией 5.61. Генеральной конференции ЮНЕСКО от 16 ноября 1995 года. URL: http//zakon4.rada.gov.ua/ilaws/show/995-503/print1390217521886403.

Кримський С. Під сигнатурою Софії. Київ : Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2008. 367 с.

Ліпцев А. Організаційні цінності у структурі організаційної культури державної установи. Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / редкол. В.В. Корженко (гол. ред.) та ін. Харків : Вид-во Харків, НАДУ “Магістр”, 2006. С. 484–493.

Мелихов А. Национальная терпимость: етический минимум или недосягаемая мечта? Нева. 2007. №6. С. 167–181.

Пірен М.І. Політико-управлінська еліта України: соціопсихологічний аналіз : монографія. Чернівці : ЧНУ, 2013. 424 с.

Психологія вчинку: шляхами творчості В.А. Роменця : зб. ст. / упоряд. П.А. М’ясоїд; відп. ред. А.В. Фурман. Київ : Либідь, 2012. 296 с.

Савчин М.В. Духовний потенціал людини : монографія, 2-ге вид., перероб. та доп. Івано-Франківськ : Місто НВ, 2010. 508 с.

Святе Євангеліє. Укр. Правосл. Церков: Полтавская Єпархія. Б.ч. Спасо-Преображен. Мегар. Монастир, 2004. 576 с.

Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество / общ. ред. сост. и предисл. А.Ю. Согомонов; пер. с. англ. Москва : Политиздат, 1992. 543 с.

Уолцер М. О терпимости / пер. с англ. И. Мюнберг. Москва : Идея-Пресс, Дом интелл. книги, 2000. 160 с.

Форд Л. Преображающее лидерство. Книга о видении, ценностях и переменах, которым лидер учится у Иисуса. Симферополь, 2006. 320 с.

Фурман А.В. Ґенеза толерантності та перспективи українотворення (комплексний проект). Психологія і суспільство. 2013. №1. С. 6–20.

Фурман А.В. Ідея і зміст професійного методологування : монографія. Тернопіль : ТНЕУ, 2016. 378 с.

Чапутовіч Я. Функціонування держави і суспільний капітал. URL: http://www.ji.iviv.ua/n45text/czaputowicz.htm

Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность. Москва : Республика, 1992. 448 с.




DOI: https://doi.org/10.35774/pis2019.02.108

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN 2523-4099 (online), ISSN 1810-2131 (print)